Навчання у Німеччині
Десятеро кращих знавців німецької мови
гімназії ім. О.Цинкаловського протягом десяти днів навчалися у гімназії німецького міста-побратима
Цвікау. Гімназисти вдосконалювали знання іноземної
мови, ознайомлювалися з новими для них
звичаями та традиціями, адже проживали у сім’ях, для них організовувалися екскурсії.
На черговому засіданні клубу «АVIAS» Серьогіна Людмила поділилася своїми враженнями про перебування у Німеччині.
Наша подорож до Німеччини розпочалася першого листопада й
тривала 10 днів. 10 неймовірних днів! Дорога до Цвіккау була довгою,
проте надзвичайно цікавою, тому що супроводжувалася розмовами, сміхом, новими
враженнями та знайомствами.
Старовинне місто у Саксонії зустріло нас легким дощем, проте погода протягом усього нашого перебування у Цвіккау була сонячною і напрочуд теплою, що приносило ще більше задоволення, знаючи що у Володимирі-Волинському пасмурно й морозно.
Спершу, хочу розповісти про мою чудову прийомну родину, яка тепло зустріла мене, забезпечувала турботою і опікувалась мною. Це багатодітна, дружелюбна й добра сім'я, в якій четверо дітей і двоє батьків. Двоє синів - страшокласники, дівчатка ж, менші, з старшою сестрою я ходила до школи, а менша відвідує перший клас. Я дуже вдячна цим людям, які прийняли мене як рідну дитину. Часто кажуть, що багатодітні родини напрочуд легко віддають свою любов іншим, у чому я й переконалася особисто.
Шкільне життя у Німеччині й справді відрізняється від українського. Уроки проводяться як у коледжах і тривають 90 хвилин; класи обладнані всім необхідним для того чи іншого предмету; хоча й школа у якій я навчалась - гімназія, діти не носять шкільну форму; в учнів немає звичайних зошитів, таких, якими користуємося ми, адже для кожного предмета у дитини є папка, у яку вставляються листки й на яких ведуться усі записи; й найдивніша річ, яку я помітила, це те, що шкільні сумки більші за учнів, що є для нас дуже дивним, адже ми стараємось брати якнайменше книжок, шоб рюкзаки були компактними і легкими, а у дітей з Цвіккау, чим більша сумка, тим краще.
Місто вражало мене неймовірною красою. У ньому поєднуються й мальовничі пейзажі, й старовинні будівлі, й новітні торгівельні центри. Цвіккау називають містом автомобілів, адже саме там розташований завод "Фольксваген" та містом Роберта Шумана - відомого німецького композитора. Кожного дня після закінчення уроків, ми відвідували музеї, молодіжні центри, виставки й галереї у місті. Мене вразила архітектура у Цвіккау, вона схожа на Львівську. Я повністю поринула у місцевий побут та культуру й коли потрібно було їхати в Україну, дуже сумувала за своєю прийомною родиною. Я впевнена, що відвідувала Цвіккау не востаннє, планую приїзд до Німеччини влітку.
Я дуже вдячна керівництву гімназії й усім тим людям, які допомогли чи сприяли організації нашої поїздки, за таку чудову можливість відвідати іншу країну, побачити її традиції й привезти з собою безліч спогадів, які назавжди закарбуються у серці й пам'яті.
Старовинне місто у Саксонії зустріло нас легким дощем, проте погода протягом усього нашого перебування у Цвіккау була сонячною і напрочуд теплою, що приносило ще більше задоволення, знаючи що у Володимирі-Волинському пасмурно й морозно.
Спершу, хочу розповісти про мою чудову прийомну родину, яка тепло зустріла мене, забезпечувала турботою і опікувалась мною. Це багатодітна, дружелюбна й добра сім'я, в якій четверо дітей і двоє батьків. Двоє синів - страшокласники, дівчатка ж, менші, з старшою сестрою я ходила до школи, а менша відвідує перший клас. Я дуже вдячна цим людям, які прийняли мене як рідну дитину. Часто кажуть, що багатодітні родини напрочуд легко віддають свою любов іншим, у чому я й переконалася особисто.
Шкільне життя у Німеччині й справді відрізняється від українського. Уроки проводяться як у коледжах і тривають 90 хвилин; класи обладнані всім необхідним для того чи іншого предмету; хоча й школа у якій я навчалась - гімназія, діти не носять шкільну форму; в учнів немає звичайних зошитів, таких, якими користуємося ми, адже для кожного предмета у дитини є папка, у яку вставляються листки й на яких ведуться усі записи; й найдивніша річ, яку я помітила, це те, що шкільні сумки більші за учнів, що є для нас дуже дивним, адже ми стараємось брати якнайменше книжок, шоб рюкзаки були компактними і легкими, а у дітей з Цвіккау, чим більша сумка, тим краще.
Місто вражало мене неймовірною красою. У ньому поєднуються й мальовничі пейзажі, й старовинні будівлі, й новітні торгівельні центри. Цвіккау називають містом автомобілів, адже саме там розташований завод "Фольксваген" та містом Роберта Шумана - відомого німецького композитора. Кожного дня після закінчення уроків, ми відвідували музеї, молодіжні центри, виставки й галереї у місті. Мене вразила архітектура у Цвіккау, вона схожа на Львівську. Я повністю поринула у місцевий побут та культуру й коли потрібно було їхати в Україну, дуже сумувала за своєю прийомною родиною. Я впевнена, що відвідувала Цвіккау не востаннє, планую приїзд до Німеччини влітку.
Я дуже вдячна керівництву гімназії й усім тим людям, які допомогли чи сприяли організації нашої поїздки, за таку чудову можливість відвідати іншу країну, побачити її традиції й привезти з собою безліч спогадів, які назавжди закарбуються у серці й пам'яті.