З Новим роком! 

 

           Можна упевнено говорити про те, що Новий рік — це одне з найдавніших і найулюбленіших свят в усьому світі. Щоправда, не в усі країни Новий рік приходить 1 січня.
           У Київській Русі Новий рік святкували 1 березня. Перший день весни вважався початком зародження нового врожаю. Березневе свято протрималося недовго, незабаром початок року «призначили» на 1 вересня.
            За однією з версій, це пов'язане з рішенням православної церкви, за іншою — це час, коли вже можна підраховувати зібраний урожай.
            І тільки в ХVIIІ столітті за указом Петра І літочислення почали вести від Різдва Христового, а Новий рік відзначати 1 січня.
          У цьому самому указі говорилося про те, що Новий рік потрібно зустрічати урочистим молебнем, дзвоном, пострілами і феєрверками. Окремо обумовлювалося, що усі повинні одне одного поздоровляти, дарувати подарунки (до цього часу не було такої традиції).
           Звичай прикрашати новорічну ялинку пов'язаний із повір'ям давньогерманських племен про духів, що ховаються у вічнозелених ялинах.
          Існували правила прикрашання різдвяного дерева: верхівку вінчає віфлеємська зірка, кулі-яблука уособлюють заборонний плід, який скуштували Адам і Єва. Фігурні пряники та печиво нагадують про церковний обряд причастя.
           А новорічний тост «З Новим роком! З новим щастям!» уперше міг пролунати ще в 153 році до н. е. Саме тоді стародавні римляни почали дарувати одне одному під Новий г-іа подарунки з побажаннями удачі і щастя: свічки — символ сонця, золото —знак багатства, мед — ознака приємного життя.

 

           У жителів Британських островів поширений звичай впускання Нового року. Це символічний рубіж переходу від минулого життя до нового. Впускання Нового року приурочене до бою годинника. З першим ударом господарі будинку відкривають задні двері, щоб випустиш Старий рік, а з останнім, дванадцятим ударом годинника відкривають парадні двері, впускаючи Новий.
 

           В Італії новорічні святкування починаються ще 13 грудня, у день святої Лючії — свята світла. Потім 24 грудня приходить Баббо Натале — італійський Дід Мороз, а 6 січня маленька бабуся-відьма Бефана розносить слухняним дітям шоколад, а пустунам — вуглинки.
          Італійці й сьогодні дотримуються давніх традицій, позбавляючись у новорічну ніч від старого і непотрібного мотлоху. Усе це викидається прямо у вікна!
 

           У Нідерландах і Бельгії до святкового столу печугь вафлі та печиво різних форм і з різною начинкою. У Нідерландах існує й особливий новорічний напій — елем, що готується з гарячого молока, чаю, цукру, кориці, цедри лимона, шафрану, гвоздики та мускатного горіха.

 

          У Шотландії свято Нового року називають хогмані. Тут у новорічну ніч підпалюють діжки з дьогтем і котять їх по вулицях. Це символізує відхід старого року.

           В Ірландії, як і в деяких сусідніх країнах, господарі нетерпляче чекають першого гостя в новому році. Вважається, що коли першим прийде чоловік із темним волоссям, це принесе щастя і благополуччя.
 

           31 грудня в Іспанії та Португалії святкують День святого Ніколаса. Його зазвичай проводять у дружньому колі. Символом достатку, здоров'я та сімейного вогнища тут вважають виноградну лозу. Існує звичай у новорічну ніч з кожним ударом годинника з'їдати по виноградині і загадувати бажання, які обов'язково повинні здійснитися: дванадцять ударів—дванадцять заповітних бажань на кожен місяць нового року.